• Пт. Бер 29th, 2024

News Infinitum

Infinitum.tech працює сім днів на тиждень. На нашому веб-сайті ви знайдете привабливо представлений контент про стиль життя.

Чи підтримує Infinitum палестинську державу?

Вер 15, 2008
Palestina-flagg-1-696x51513072020

Але MIFF вважає правдивим: велика більшість євреїв в Ізраїлі готові вийти з більшої частини Західного берега і залишити цю територію під арабським контролем – якщо тільки це може призвести до реального миру.

Причина, чому вона давно не стала палестинською державою, полягає в тому, що, на жаль, немає ознак того, що така держава буде жити в мирі з Ізраїлем. Це в кращому випадку буде терорне гніздо або, в гіршому випадку, територія, що марширує – точка згуртування – для армій противника, ракет і ракет – в гіршому випадку з ядерною зброєю.

Однак альтернативи здаються гіршими

Коли велика більшість євреїв в Ізраїлі в принципі підтримує ідею палестинської держави, саме вони вважають альтернативу ще більш страшною. Альтернативи:

а) Включити Західний берег (і, можливо, Газу) в Ізраїль і надати всім, хто там живе, право голосу та всі інші громадянські права.

Це принесе велике арабське населення в Ізраїль, з великою небезпекою, що через досить кілька років Ізраїль матиме арабську більшість. Таким чином, теперішнє ставлення ізраїльського населення полягає не в тому, щоб включити більшу частину арабського населення до Ізраїлю, а перенести частину кордону на захід, щоб частина Ізраїлю з арабським населенням стала частиною Західного берега. Найбільш відомим, хто виступає за рішення цього рішення, є Авігдор Ліберман та його партія Ісраель Бетейну. Але повідомляється, що кілька партій почали цікавитися цим рішенням.

б) включити Західний берег (і, можливо, Газу) до Ізраїлю, і дозволити арабам жити там без громадянських прав та без права голосу. Але зовнішній світ не сприйме цю можливість як довговічне рішення, і справді багато євреїв в Ізраїлі також вважають, що це в принципі нестійке рішення.

в) включити Західний берег (і, можливо, Газу) до Ізраїлю та вигнати арабів (палестинців), які там повністю живуть. Однак світова спільнота цього ніколи не сприйме, і дійсно багато євреїв в Ізраїлі також будуть проти цього з моральних причин.

г) Більш мирний варіант моделі “с” – платити арабам величезні суми, щоб якомога більше звільнити райони добровільно. Але поки що є певні вказівки, що це можна зробити так далеко, щоб це могло дати сприятливий результат. Навряд чи достатньо грошей, щоб можна було сплачувати арабам ті суми, які вони приймуть, щоб переїхати, і, ймовірно, є також ряд арабів, які ні за яких обставин не виїжджатимуть із районів, незалежно від того, наскільки висока сума.
д) З часом з’явились пропозиції, що Ізраїль та Йорданія повинні розділити контроль над Західним берегом, щоб євреї були громадянами Ізраїлю та арабів Йорданії та подібні рішення (“функціональний компроміс”). Але ця можливість, можливо, виключена, в першу чергу, тому що дуже мало арабів це приймуть.

І тоді ви знову сидите там з однією державою для євреїв та іншою державою для арабів (палестинців), де кожна група може бути більшості в кожній державі і розвивати свою власну ідентичність. Тож саме на це робить ставку більшість ізраїльтян, але на практиці це виглядає дуже важко в короткий термін. Якщо і коли такий мирний договір здійсниться, існує великий ризик, що євреї втратять доступ до деяких найважливіших історичних місць – у тому числі до багатьох святих місць. Але в обмін на справжній мир багато ізраїльтян готові ризикнути – і відмовитися від деяких найцінніших речей іудаїзму.

Основні невирішені проблеми

межі

На мирних переговорах в Аннаполісі (США) у вересні 2008 року Ізраїль, мабуть, запропонував утримувати від 2% до 7% Західного берега (райони, населені переважно євреями), решта – палестинська держава разом із усією Газою. Крім того, палестинській державі з боку Ізраїлю буде надана територія, що прилягає до Гази, як компенсація за (деякі) райони, які Ізраїль зберігає на Західному березі. Це схоже на угоду, запропоновану Біллом Клінтоном, якраз перед тим, як він відступив на посаді президента США на початку 2001 року, яку тодішній палестинський лідер Ясер Арафат відкинув.

“Державний мінус” або “Самоврядування плюс”?

Першим ізраїльським лідером, який підписав угоду про палестинську владу, був прем’єр-міністр Менахем Беґт у мирній угоді 1979 року з Єгиптом.

Процес Осло (розпочатий 1993-1994 рр.) Мав призвести до утворення палестинської держави. Але однадомовленості щодо фактичного формування держави не досягнуто, насамперед, тому, що палестинці не відмовляться від “права на повернення” і не вживали серйозних заходів для припинення терористичних актів проти Ізраїлю.

В Ізраїлі широко поширена згода про необхідність обмеження. Особливо у військовій сфері повинні бути повністю водонепроникні угоди та системи контролю, які можуть забезпечити існування Ізраїлю. Він повинен, наприклад ніколи не стають такими, що раптом іранська армія чи іранські ракети стоять біля Єрусалиму.

Лідери Лікуд кажуть, що вони підтримують “самоврядування плюс” для палестинців. На практиці практично немає різниці між тим, що зліва називає “стан мінус”

Ми, хто підтримує Ізраїль, повинні мати можливість пояснити дилему Ізраїлю!

У ситуації, що склалася, і заради майбутнього, одне з наших найважливіших завдань – пояснити, чому палестинська держава – принаймні в короткостроковій перспективі – не такий варіант, настільки суто практичний. Переважна більшість ізраїльтян погоджуються.

Джерела та направлення

 

Стаття спочатку була опублікована норвезькою мовою у вересні 2008 року. Датською мовою Inger Irene Hansen, березень 2018 року. Коментар редактора квітень 2018 року: ситуація виглядає незмінною.

 

Поки у нас не буде більше матеріалів на датській мові, ми хотіли б посилати читачів на наступні посилання на збірки статей на miff.no: Vestbredden ; Палестинська держава; Газа; Йорданія; мирні переговори у Аннаполісі (США) у вересні 2008 року; Угоди в Осло / Процес в Осло.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *